Ян Єжи Кульчик (пол. Jan Jerzy Kulczyk) народився 24 червня 1950 року у Бидгощі, Польща, і став одним із найвпливовіших бізнесменів посткомуністичної Європи. Його життя щільно пов’язане з Познанню. Він пішов з життя 29 липня 2015 року у Відні, Австрія, у віці 65 років через ускладнення після операції на серці. Його шлях від скромних початків до статусу найбагатшого поляка є прикладом амбіційності, стратегічного мислення та вміння використовувати можливості перехідного періоду у Польщі після падіння комунізму, пише poznan1.one.
Раннє життя та освіта
Ян Кульчик походив з родини з підприємницькими традиціями. Його батько, Генрик Кульчик (1925–2013), був успішним бізнесменом, який займався експортом товарів з Польщі, зокрема грибів та фруктів, до Західної Європи. Це дало Яну перші уроки у комерції. У 1968 році Ян закінчив середню школу імені Яна та Єнджея Снядецьких у Бидгощі. Потім він вивчав право в Університеті імені Адама Міцкевича у Познані та зовнішню торгівлю у Познанському економічному університеті (тоді Академія економіки). У 1975 році захистив докторську дисертацію з політичних наук та міжнародного права. Після цього працював науковим співробітником в Інституті західних справ у Познані, де спеціалізувався на німецьких питаннях. Він також був членом почесного комітету інституту.
Ці роки формували його світогляд: Ян добре розумів геополітику, економіку та міжнародні відносини, що згодом стало основою для глобального бізнесу. Він вільно володів кількома мовами, зокрема німецькою, англійською та російською, що допомагало в переговорах.
Початок бізнес-кар’єри
Бізнес-шлях Яна Кульчика розпочався у 1981 році з заснування компанії Interkulpol – одного з перших спільних підприємств у післявоєнній Польщі. Фінансування надходило від батька, і фірма займалася міжнародною торгівлею. Це був час, коли Польща ще була під комуністичним режимом, але Ян зумів знайти ніші для імпорту та експорту.
У 1988 році він став офіційним дилером Volkswagen у Польщі, що стало проривом. На початку 1990-х уклав угоду на 150 мільйонів злотих (близько 35,7 мільйона євро) на постачання 3000 автомобілів Volkswagen для польської поліції та служб безпеки. Це не тільки принесло прибуток, але й зміцнило його репутацію як надійного партнера для державних структур.
У 1991 році Ян заснував Kulczyk Holding як товариство з обмеженою відповідальністю, яке у 1993-му перетворилося на акціонерне товариство. Він обіймав посаду голови наглядової ради. Компанія швидко розширювалася, інвестуючи в приватизацію державних підприємств після падіння комунізму.
Реорганізація та глобальна експансія
У 2007 році Kulczyk Holding реорганізували у Kulczyk Investment House (пізніше Kulczyk Investments) – міжнародний інвестиційний дім з штаб-квартирою в Люксембурзі та офісами у Лондоні та Києві. Компанія фокусувалася на енергетиці, нафті та газі, інфраструктурі, нерухомості та пивоварінні. Одним з ключових досягнень стало створення Polenergia у 2011 році – першої приватної енергетичної групи у Польщі, яка займалася виробництвом, розподілом та торгівлею енергією з традиційних і нетрадиційних джерел. У тому ж році група придбала 100% акцій електростанції Nowa Sarzyna.
Kulczyk Investments діяла у понад 30 країнах на чотирьох континентах. Ян був єдиним польським підприємцем з таким глобальним охопленням. Його стратегія полягала у диверсифікації: від Європи до Африки, Азії та Латинської Америки.
Основні інвестиції та проекти
Портфель інвестицій Яна Кульчика був різноманітним і включав ключові сектори:
Телекомунікації та страхування: у 2000–2005 роках через консорціум з France Telecom володів 47,5% акцій Telekomunikacja Polska (Kulczyk Holding мав 13,6% у France Telecom). У 1993–1999 мав 4,8% у Polska Telefonia Cyfrowa з Deutsche Telekom. У 1996–2006 контролював майже 70% TUiR Warta, включаючи 19,8% від Державного казначейства. Також 50% PTE Warta (2000–2005).
Енергетика та нафта/газ: майже 5% PKN Orlen (2001–2005). У нафтовому секторі: 40% Neconde Energy Limited (Нігерія), 3,49% San Leon Energy, 33,72% Loon Energy Corporation (Колумбія, Перу), 50,76% Serinus Energy (Україна, Туніс, Румунія), 9,73% Ophir Energy (Африка).
Гірнича справа та ресурси: 15,4% Strata Limited (Африка), 25% Centar (Афганістан, Центральна Азія/Африка).
Інфраструктура: 24% Autostrada Wielkopolska, 40% Autostrada Wielkopolska II, 45% Autostrada Eksploatacja, 58,42% Pekaes SA.
Нерухомість: у 2010 році заснував Kulczyk Silverstein Properties з Silverstein Properties Inc. для комерційних проектів у Центральній Європі.
Пивоваріння: у 2009 році обміняв 28% Kompania Piwowarska на 3% SABMiller.
Ян також співзаснував Польську бізнес-раду та був почесним головою Німецько-польської торговельної палати. У 2010 році створив Інститут CEED – аналітичний центр для розвитку Центральної та Східної Європи. У березні 2014 року заснував Раду польських інвесторів в Африці, щоб підтримувати польські компанії на континенті, такі як Ursus, Navimor, Asseco тощо.
Його бізнес в Україні включав інвестиції в енергетику через Serinus Energy, що робило його фігурою, відомою в регіоні.
Філантропія та суспільна діяльність
Кульчик активно займався благодійністю. З червня 2006 року входив до ради директорів Green Cross International (організація ООН з екологічної безпеки), а з жовтня 2007-го став її головою. Був президентом ради підтримки наукових досліджень в Університеті Адама Міцкевича, членом ради Національного музею у Познані, церковної економічної ради та міжнародної ради губернаторів Центру миру Переса. У лютому 2008 року приєднався до конфратерії Ордену Святого Павла.
У 2012 році пожертвував 20 мільйонів злотих (близько 4,76 мільйона євро) Музею історії польських євреїв – найбільша одноразова пожертва у Польщі на той час, для фінансування основної експозиції.
Контроверсії
Кар’єра Яна не обійшлася без скандалів. У 2004 році він фігурував в «Орленському скандалі»: парламентська комісія звинуватила його у надмірному впливі на PKN Orlen, попри володіння акціями, та зустрічах з колишнім резидентом КДБ Володимиром Алгановим. Його допитували чотири рази, але справу закрили через брак доказів. Також пов’язували з «справою Кульчик-парку» у Познані, де чиновників звинуватили у заниженні вартості землі для інвестицій його колишньої дружини у Старий Бровар.
Смерть та спадщина
Ян Кульчик помер у лікарні Allgemeines Krankenhaus der Stadt Wien через ускладнення після операції. Похований у сімейному склепі на цвинтарі Єжицькому у Познані поруч з батьком. Перед смертю він замовив резиденцію Lonsdaleite Estate у Санкт-Моріці, Швейцарія, яка була завершена посмертно та продана за понад 180 мільйонів швейцарських франків – найдорожчий будинок у Швейцарії.
На момент смерті Ян був найбагатшим поляком за версією Forbes з статками $4 мільярди (418-е місце у світі). У 2013-му – $3,5 мільярда (384-е місце). Журнал Wprost 13 разів ставив його на перше місце серед польських багатіїв.
Спадщина Яна Кульчика – це не тільки мільярди, але й трансформація польської економіки. Він показав, як приватний бізнес може стати глобальним гравцем, сприяючи розвитку регіону. Його компанія продовжує працювати під керівництвом дітей, зберігаючи фокус на інноваціях та стійкості. Ян Кульчик залишився символом успіху у постсоціалістичній Європі, поєднуючи амбіції з соціальною відповідальністю.