Познанське товариство приятелів наук було засновано у Познані в 1857 році. Його очолив відомий громадський та політичний діяч, доктор наук Август Цешковський. Своєю метою Товариство визначило сприяння розвиткові науки, літератури та мистецтва, а також збереження традицій Познані та Великої Польщі.
Сучасне Товариство налічує сім відділів та має власне видавництво. Воно є ініціатором багатьох досліджень та поширення їх результатів, співпрацює з місцевими закладами вищої освіти та Польською академією наук. Розповідаємо більше про його історію на poznan1.one.
Заснування та початок діяльності
Вперше засновники Познанського товариства сприяння мистецтвам і наукам (такою була його перша назва) зібралося 13 лютого 1857 року. Головними ініціаторами його створення серед 42 учасників були:
- професор історії середньої школи, доктор Казимир Шульц,
- священник та лінгвіст Францішек Ксаверій Малиновський,
- засновник Корницької бібліотеки Титус Дзялинський.
Очолив товариство Август Цешковський, який декілька разів повертався на цю посаду. Згодом її обіймали Титус Дзялинський, Кароль Лібельт, Станіслав Егберт Козьмян та архієпископ Едвард Ліковський.
Метою Товариства став захист і розвиток науки та культури польської нації. У той час вона перебувала на межі зникнення. Познань та регіон належали Прусії. Тут не було можливості створити польський університет або хоча б підтримувати діяльність польських шкіл. Навчання польської мови та культури перебігало переважно таємно.
Будівлю для товариства було зведено за фінансової підтримки філантропа Северина Мельжинського, який також передав йому свою колекцію творів мистецтва, археологічну та нумізматичну колекції. Будівля ця швидко перетворилась на культурний, історичний та національний центр міста. На початку XX століття її було розширено завдяки фінансовій підтримці купця та фінансиста Романа Плевкевича.
Основними напрямками діяльності Товариства спочатку стали гуманітарні науки та мистецтво. Згодом було утворено відділення природничих наук, яке здійснювало фізико-географічні дослідження Західної Польщі, була створена хімічна лабораторія та засновано медичне відділення.
Від моменту заснування члени Товариства також працювали над встановленням у Познані пам’ятника нещодавно померлому Адаму Міцкевичу. Цей пам’ятник став першим на польській землі й досі прикрашає подвір’я Товариства. Загалом під час прусського панування над Великою Польщею Познанське товариство приятелів наук стало потужним організатором академічного життя.
Познанське товариство приятелів наук у XX столітті
Після відновлення незалежності Польща члени Познанського товариства приятелів наук поновили свої зусилля для досягнення головної мети своїх попередників. Вони прагнули створити у Познані університет і це їм вдалося. Першим ректором нового закладу вищої освіти став тодішній очільник Товариства Геліодор Свєнчицький. На посаді голови Товариства його замінив Броніслав Дембінський.
У період польської незалежності Товариство передало велику частину своїх колекцій до національних музеїв. Вони тоді лише починали формуватися й потребували підтримки. Щодо самого Товариства, то воно з наукової установи поступово перетворювалось на незалежну академічну організацію.
Ця діяльність перервали роки Другої світової війни. У цей час трагічно загинуло понад сто членів Товариства. Книжкову колекцію частково знищили, а частково розікрали. Архів було зруйновано, а будівлю спустошено.
Історичний комітет Познанського товариства приятелів наук відновив свою роботу 16 травня 1945 року. Поступово було відбудовано всю структуру Товариства, відновлено фізико-географічні дослідження Західної Польщі та інші проєкти. Згодом було започатковано нові академічні дослідницькі проєкти, відроджено видавничу, бібліотечну та науково-популярну діяльність.
Тож Товариство знову посіло своє вже традиційне місце в академічному житті Познані та всієї країни. Його очільниками після Другої світової війни були Зигмунт Войцеховський, Казимир Тименецький, Стефан Барбацький, Герард Лабуда, Здзіслав Качмарчик та Збігнєв Закшевський.
Криза та відновлення
На жаль, національний та місцевий «народний уряд», який прийшов до влади у Польщі, негативно ставився до діяльності Товариства. Внаслідок цього воно втратило частину свого майна, а його члени втратили ентузіазм та надію на відновлення національного духу. Особливо відчутним це стало у 1970-ті роки під час економічної кризи та після 1981 року.
На зламі політичних режимів у Познанському товаристві приятелів наук теж панувала внутрішня криза. Особливо відчутною була нестача фінансування. Дехто з членів вважав її незворотною, але ситуацію вдалось виправити під час головування Антонія Ґансіоровського.
Поступово Товариство відновили свої права власності, його майнові активи були переоцінені. Державні субсидії залишились невеликими та надавались лише окремим проєктам. Проте це стало рухом уперед та основою для продовження академічних досліджень.