Початкова школа №60 імені Войцеха Богуславського в Познані має насичену і дуже цікаву історію. Її справжньою гордістю є кваліфіковані вчителі, які дають своїм учням гарні знання і допомагають підготуватися до дорослого життя, пише poznan1.one.
Робота школи шляхом благодійності
Історія школи в Нарамовиці бере свій початок з періоду поділу Польщі. Діти з Нарамовиці почали навчання 7 січня 1833 року в глинобитній будівлі з солом’яним дахом, побудованій в 1830 році. Першим вчителем у цій школі був Фрідерік Зіг. Спочатку в школі навчалися тільки діти з села Нарамовиці. У 1835 році села Солач і Урбаново включили до Нарамовицького шкільного округу.
У період поділу Польщі матеріальна база школи поповнювалася. Крім невеликих інвестицій, таких як будівництво комори, вуличних туалетів, установка помпи у вуличному колодязі та інших ремонтних робіт, у 1867 році ввели в експлуатацію нову будівлю на вулиці Рубіж, 18. Це стало можливим завдяки благодійності. Наприклад, канонік Бжезинський подарував школі іпотечну облігацію на суму 50 талерів. Відсотки з цієї суми він відправив на покупку шкільного приладдя для дітей з бідних сімей. Також ще один благодійник школи Якуб Морачевський заповів 1000 талерів на будівництво нової школи (тієї, що була побудована в 1867 році). У третій будівлі на нинішній вулиці Рубіж, 20, уроки почали проводити з 1910 року, вона функціонувала як Познанська початкова школа №60 до 1965 року, коли ввели в експлуатацію будівлю на вулиці Боранта, 2.
Боротьба з германізацією
У XIX столітті посилилася германізація. Учні Нарамовицької школи також піддалися їй. Вчителів змусили поширювати серед населення німецькі звичаї. Викладання польської мови кілька разів виключали зі шкільної програми, але потім знову вводили. Навіть уроки релігії та молитви проводили німецькою мовою. Діти з прізвищами німецького походження відвідували уроки релігії німецькою мовою.
Учні та їхні батьки намагалися всіма силами протистояти германізації. У 1906 році в Нарамовицькій школі спалахнув учнівський страйк проти вимоги вивчати релігію і молитися німецькою мовою. За участь у ньому 10 учнів покарали продовженням терміну навчання на 6 місяців.
У цей період у познанській пресі польською мовою з’явилися статті, що закликали містян боротися за польську мову. У них вказувалося на можливість заборонити дітям відвідувати заняття з релігійного виховання німецькою мовою. Журналісти посилалися на національне законодавство, згідно з яким до школи потрібно відправляти тільки дітей, батьки яких не бажають або не можуть забезпечити їм домашнє навчання. Варто зазначити, що батькам, які не відправили дітей до школи, загрожував штраф.
Заняття в школі неодноразово переривалися через непередбачені обставини. У червні Нарамовицька школа була закрита на чотири тижні через численні випадки скарлатини та дизентерії серед учнів.
Відкриття школи значно підвищило рівень освіти жителів Нарамовиць і околиць. До 1833 року діти в цьому районі не відвідували школу. Серед дорослих була широко поширена неписьменність. Якщо в середині XIX століття багато з них підписувалися трьома хрестиками, то до кінця століття їхні підписи почали з’являтися на документах із зазначенням повного імені та прізвища.
У 1918 році період поділу в історії Польщі й школи завершився. Спалахнуло Великопольське повстання, в результаті якого Велика Польща здобула незалежність і увійшла до складу незалежної Другої Речі Посполитої.
Великі зміни
1918 рік став переломним в історії Польщі. Більша частина країни скинула ярмо рабства, але Велика Польща залишалася під владою Пруссії. У цей період школи перетворили на конфесійні, а прусські вчителі, які не володіли ні усною, ні письмовою мовами, були звільнені. У червні 1919 року директором школи призначили Сильвестра Мауша, який викладав польську мову і релігію з 1900 року по 1906 рік. У 1920 році керівництво школою прийняв Міхал Млечко. У той час в ній навчалося 168 учнів з католицьких сімей і 9 з протестантських. До 1920 року діти з прусських сімей відвідували заняття німецькою мовою по 12 годин на тиждень. З початку 1920-1921 навчального року уроки для всіх учнів велися виключно польською мовою.
У міжвоєнний період Нарамовицька школа зіткнулася з безліччю труднощів. Незважаючи ні на що, кількість учнів постійно збільшувалася. 1 серпня 1938 року шкільна рада схвалила розширення школи, додавши 4 класні кімнати та наукову лабораторію. Однак початок Другої світової війни завадив планам здійснитися. Будівля школи зазнала декількох реконструкцій.
У 1928 році в Нарамовицькій школі відбулися численні організаційні зміни. Спочатку в ній ввели піврічні звіти, що видавалися учням 30 січня і 28 червня, а також двомісячні канікули, тоді як осінні скасували.
Щодо навчання, то особлива увага приділялася патріотичному вихованню, такому необхідному після довгих років германізації. Урочисті заходи найчастіше присвячувалися річницям прийняття Конституції 3 травня, відновленню незалежності Польщі.
З початком Другої світової війни робота школи була перервана. 10 вересня 1939 року німці увійшли в Познань і розгромили шкільні приміщення. У 1945 році будівля школи серйозно постраждала під час боїв за Познань.
Розвиток школи в повоєнні роки
Відразу після визволення Познані директор Міхал Млечко розпочав відновлення школи. Першочерговим його завданням було відремонтувати будівлю й оснастити її основним шкільним обладнанням. 1 березня 1945 року Нарамовиці включили до складу Познані, і з 18 по 20 березня в школу почали зараховувати учнів. 22 березня відбулися перші заняття, і поступово шкільне життя відроджувалося. 6 жовтня 1946 року було освячено статую Богоматері Королеви Польської Корони, а також встановлено на колишнє місце меморіальну дошку, зруйновану німцями.
У 1956 році Нарамовицька школа вступила в надзвичайно складний період роботи з формування молодіжних поглядів, що відповідали змінам, які відбулися після Познанського повстання 1956 року. У січні 1957 року релігійна освіта була введена в шкільну програму як факультативний предмет. Однак у 1961 році школа, як і інші заклади освіти, була оголошена радянською, і релігійне навчання припинило своє існування.
Новий етап в історії школи
У 1958 році знову почалися проблеми через брак навчальних приміщень. У зв’язку з цим школі надали кімнату відпочинку на вулиці Нарамовицькій. Завдяки зусиллям нового директора школи Збігнєва Колбуша міська влада Познані прийняла рішення про будівництво нової будівлі для школи на вулиці Боранта. Таким чином, 9 грудня 1962 року створили Громадський комітет з будівництва школи під керуванням батька одного з учнів, інженера Альфонса Жердзиньського. У червні 1964 року розпочалося активне будівництво. 29 вересня 1964 року відбулася урочиста закладка першого каменю в фундамент школи, а вже 1 вересня 1965 року розпочалися заняття у новій будівлі. Будівництво фінансувалося шляхом державних коштів, хоча школа будувалася в той час, коли по всій Польщі в рамках кампанії «1000 шкіл для тисячоліття» зводилися нові заклади освіти.
Таким чином, учням надали 12-кімнатну будівлю зі спортзалом, просторими кабінетами фізики та хімії, навчально-практичною лабораторією, бібліотекою та кімнатою відпочинку. Однак заплановане будівництво квартир для вчителів, комплексу спортивних майданчиків та доброустрій пришкільної території так і не реалізували.
У нових умовах школа змогла розширити свою освітню діяльність. 20 вересня 1965 року в тепер уже Познанській початковій школі №60 створили 17-й загін скаутів, які відразу розпочали реалізацію різних програм.
1966-1967 навчальний рік ознаменував собою завершення першого етапу масштабної освітньої реформи. Початкові школи перетворили з семирічних на восьмирічні. Також запровадили нові, модернізовані навчальні програми.
У 2005 році Познанська початкова школа №60 оновила свій гімн, створила власний логотип і запустила сайт. Крім того, всі класи та бібліотеки оснастили комп’ютерами, підключеними до інтернету. У навчальному процесі почали використовувати інтерактивні дошки. У 2007 році для учнів ввели шкільну форму з логотипом школи.