Познанська факультетська школа, заснована за ініціативи Національної комісії з освіти в 1781 році й закрита в 1793 році, є епізодом у багатій історії познанської освіти. Крім того, цей освітній заклад служив сполучною ланкою між славетним єзуїтським коледжем і не менш легендарною гімназією Святої Марії Магдалини. Детальніше про школу поговоримо на poznan1.one.
Заснування Комісії народної освіти
Одним з найбільших досягнень епохи Станіслава Августа було створення в 1773 році Комісії народної освіти (KEN), яка стала першим в Європі центральним органом, що займався наглядом за освітою. Створення KEN було пов’язане зі скасуванням ордену єзуїтів, здійсненим папою Климентом XIV під тиском європейських держав. Єзуїти керували більшістю середніх шкіл у Речі Посполитій, і у зв’язку з ліквідацією Товариства Ісуса близько 15 тисяч учнів могли втратити можливість здобувати освіту. Завдяки роботі комісії, колишні єзуїтські школи продовжили свою діяльність, проте було вирішено провести глибоку реформу навчальної програми, щоб молодь здобувала освіту в дусі Просвітництва. Одним з таких навчальних закладів стала Познанська факультетська школа.
Проведення реформи
Питання реформи середніх шкіл, які називалися воєводськими, було одним з найскладніших викликів, з якими зіткнулася Комісія народної освіти. Розробка навчальної програми була доручена Ігнацію Потоцькому. Ця людина блискуче впоралася із завданням і незабаром представила свої рекомендації в роботі «Правила для воєводських шкіл». Таким чином, середні школи мали бути трикласними, шестирічними. Замість переваги вивчення латинської мови та риторики, як це було досі, в нових школах планували зробити акцент на моральному вихованні та математично-природничих предметах. Звичайно, про повне скасування викладання латині не могло бути й мови. Комісія практично прийняла рекомендації Потоцького, за винятком того, що навчання в школах було продовжено до 7 років. Перед провінційними школами постало завдання — виховувати громадян, щоб вони якнайкраще служили країні, звідси й акцент на корисності предметів навчання, що також відповідало духу просвітництва. Крім вивчення латинської мови, яке відбувалося в перші три роки, були введені польська, німецька та французька мови. Риторику перенесли в останній клас, де ще викладали історію, право і поетику. Учні також повинні були вивчати географію, садівництво, сільське господарство, зоологію і ботаніку. Математика (алгебра, арифметика і тригонометрія), а також фізика, хімія і мінералогія були теж невіддільними елементами навчальної програми у воєводських школах. Проте одним з найважливіших предметів була релігія.
Жодна освітня реформа не могла бути успішною без хороших підручників. З цією метою в 1775 році заснували Товариство елементарних книг. Його керівником став Ігнацій Потоцький, а серед інших видатних членів товариства були відомі діячі, які залишили слід у польському Просвітництві як видатні письменники, філософи, вчені та педагоги. Якось члени товариства висунули оригінальну ідею — забезпечити учнів середніх шкіл достатньою кількістю хороших підручників. Вони оголосили конкурс, оцінили їхній зміст і представили найкращі публікації. Важливо відзначити, що Товариство елементарних книг до 1792 року опублікувало 27 таких підручників, хоча, звичайно, потреби шкіл були набагато вищими.
Познанські заклади освіти XVIII століття
Безпосередніми попередниками Познанської факультетської школи були Академія Любранського та Єзуїтський коледж. Обидва заклади освіти заснували в XVI столітті. Академія відкрила свої двері в 1519 році завдяки Яну Любранському. Після періоду розквіту в першій половині XVI століття вона поступово занепала, ставши філією Краківської академії. У 1780 році школу закрили, а майно та бібліотеку перенесли до будівлі Великопольської академії. Будівлю колишньої Академії Любранського на Тумському острові передали духовній семінарії.
Єзуїтський коледж заснували в 1573 році. Його першим ректором призначили ксьондза Якуба Вуєка, перекладача Біблії на польську мову. Коледж досяг винятково високого рівня освіти, настільки, що в ньому навчалися навіть сини протестантів з Великої Польщі. Незабаром зробили кілька спроб перетворити коледж на університет, але без успіху. Після ліквідації Товариства Ісуса в 1773 році закрили й Познанський коледж, що належав цьому ордену. Майно колишнього коледжу конфіскували, і один з найвидатніших польських вчених XVIII століття, єзуїт і професор коледжу, ксьондз Юзеф Рогалінський, доклав певних зусиль для створення на його місці Великопольської академії. На жаль, старання ксьондза не увінчалися успіхом. Національна комісія з освіти вирішила перетворити Великопольську академію на Факультетську школу.
Відкриття та розвиток Познанської факультетської школи
У 1781 році Комісія народної освіти розділила Річ Посполиту на освітні департаменти. На коронних землях створили 9 департаментів. Авторами цієї концепції були єпископ Щепан Головчиц і Адам Якукевич.
У 1783 році після розгляду низки правок і пропозицій, поділ країни на факультети був остаточно оформлений. Познанський факультет мав включати факультетську школу в Познані та субфакультетські школи в Каліші, Торуні, Тшемешно і Всхові. У 1784 році познанський сеймик Юзеф Келчевський на засіданні сейму в Гродно вніс пропозицію про підвищення статусу Познанської школи до Головної школи й надання їй рівних прав з університетами в Кракові та Вільнюсі, але Комісія з народної освіти не схвалила таку пропозицію. Це була остання спроба створення закладу вищої освіти в Познані перед поділами Польщі.
У 1781 році Познанська факультетська школа розпочала свою роботу. Ян Папроцький став її першим ректором і одночасно главою всього шкільного відомства й обіймав цю посаду до своєї смерті в 1784 році. Преподобний отець Папроцький помер, пропрацювавши на посаді чотири роки. Його поховали в костелі Святого Станіслава з почесною церемонією, в якій крім шкіл, брало участь все світське і чернече духовенство, а також міська рада. Його наступником став Юзеф Прилуцький, попередній ректор в Каліші. Він керував навчальним процесом, представляв Комісії народної освіти звіти про діяльність школи, проводив інспекції підпорядкованих йому шкіл. У виконанні обов’язків йому допомагав префект, який обирався шкільними зборами.
Якісна підготовка вчителів
Як відомо, хороша школа — це, перш за все, чудово підготовлені та освічені вчителі. Комісія народної освіти прагнула до постійного підвищення кваліфікації вчителів, які викладали у відомствах та відомчих школах. У головних школах Кракова та Вільнюса були створені спеціальні вчительські семінари. Роботу вчителів постійно контролював ректор і префект. Двічі на рік вони писали звіти про виконання навчальної програми, вказуючи використовувані підручники, методи викладання та характеристики учнів. Ректори включали характеристики вчителів у свої звіти. Професори, крім викладання, приділяли значний час власним дослідженням і науковим експериментам.
Особливості навчання в Познанській факультетській школі
Кількість учнів і викладацького складу в Познанській факультетській школі коливалася від 150 до 300 осіб. З 1784 року найбільш талановитих учнів нагороджували медалями, заснованими королем Станіславом Августом. Найкращі учні старших класів отримували золоту медаль, а молодших класів — срібну.
Навчальний рік починався на початку вересня і тривав до кінця червня і липня. На урочисті церемонії відкриття зазвичай запрошувалися знатні та шановані гості. Познанська факультетська школа брала участь у житті міста. Учні виступали на важливих заходах, організованих містом, таких як сторіччя Віденської битви 1783 року, іменини короля Станіслава Августа і прийняття Конституції 3 травня. Урочистості з нагоди річниці Віденської битви навіть включили в шкільний літопис.
Кінець навчального року ознаменувався шкільними виступами. Запрошені гості та інспектори ставили питання учням, щоб перевірити їхні знання, отримані за минулий рік.
Познанська факультетська школа припинила своє існування в 1793 році, після другого поділу Польщі. Її перетворили на гімназію. У 1834 році вона розділилася на дві школи: Католицьку гімназію Святої Марії Магдалини й Протестантську гімназію Фрідріха Вільгельма.