Влодзімєж Одоєвський — письменник, журналіст, автор численних театральних і радіопостановок, лауреат багатьох літературних премій. Як йому вдалося домогтися успіху у своїй кар’єрі та здобути світове визнання читайте далі на poznan1.one.
Дитинство та юність
З’явився на світ майбутній письменник 14 червня 1930 року в Познані. При народженні батьки дали йому ім’я Влодзімєж-Ян. Його мати Марія працювала вчителькою, а батько Станіслав Ясинський-Одоєвський був музикантом — складав пісні, керував музичним видавництвом «Темпо». У 1936 році Влодзімєж почав навчатися в приватній школі в Познані. Хлопчик з раннього дитинства проявляв інтерес до східних околиць Другої Речі Посполитої, які в майбутньому стали однією з основних тем у його творчості. Замість того щоб їздити на канікули зі своїми однокласниками, як це було заведено в Криницю-Здруй, він їздив до Ворохти або Яремчого.
На початку Другої світової війни Влодзімєж разом із мамою та молодшою сестрою переїхали до бабусі й дідуся в Клецко. Згодом Одоєвський став членом підпільної організації «Сірі шеренги» (9-го скаутського загону). Влітку 1944 року за розвідувальну діяльність юнака заарештувало гестапо в Клецко. Восени 1944 року завдяки родичам, які жили в Німеччині, його звільнили.
Початок письменницької кар’єри
Після закінчення війни Одоєвський продовжив навчання в чоловічій гімназії. У 1947 році він поїхав у Щецин до батька, який раніше розлучився з матір’ю. Через рік склав іспити в середній школі. Якраз у цей період Влодзімєж почав публікувати свої перші твори у щомісячному шкільному журналі «Młoda Myśl», а справжнім дебютом вважав вірші «Zachód w słońcu» і «Biała przejażdżka», опубліковані в 1948 році в «Tygodniku Wybrzeża».
З вересня 1948 року по квітень 1949 року Влодзімєж працював у міському відділі газети «Gazety Poznańskiej». У 1950 році розпочав активну співпрацю з молодіжним гуртком при Спілці польських письменників і незабаром став його керівником. У 1951 році дебютував як прозаїк із романом «Wyspa ocalenia», фрагменти якого транслювали на радіо. За цю роботу письменник отримав премію Тадеуша Боровського. У 1952 році почав співпрацювати з тижневиком «Po Prostu». У 1953 році Одоєвський закінчив Познанський університет.
Легендарні твори
У 1959 році письменник переїхав до Варшави й влаштувався на роботу в Польське радіо. У цей період він опублікував роман «Miejsca nawiedzone» і збірку оповідань «Kwarantanna». У 1961 році очолив студію Театру Польського радіо. Багато його п’єс транслювали в радіоефірах. У 1962 році вийшла збірка оповідань «Zmierzch świata», яка принесла письменникові премію фонду ім. Косцельських. У цей час низка журналів, включно з «Nowa Kultura», «Życie Literackie» на постійній основі публікували літературні твори Одоєвського. Згодом його роботи було перекладено багатьма мовами.
У 1971 році Одоєвський вирушив до Парижа, а звідти — до Західного Берліна, де вступив на навчання як стипендіат до Академії мистецтв.
У 1972 році Ян Новак-Єзіоранський запросив його працювати в культурно-літературний відділ польського відділення радіостанції «Вільна Європа». Відтоді майже до самої смерті він жив і працював у Мюнхені. У 1973 році йому надали політичний притулок у Німеччині.
У 1964 році Одоєвський написав роман «Zasypie wszystko, zawieje…». Його фрагменти опублікували в 1967-1972 роках у кількох літературних журналах. У ньому автор розповів не тільки про геноцид волинян, а й про вбивство в Катині. У 1973 році Літературний інститут у Парижі повністю опублікував роман. У 1984 році світ побачила збірка оповідань «Zabezpieczanie śladów». У ній Одоєвський писав про долю поляків, депортованих у трудові табори Радянського Союзу». За цю роботу він був відзначений літературною премією імені Зигмунда Герца. У 1993 році була опублікована збірка оповідань письменника «jedźmy, wracajmy…», а в 1999 році — роман «Оксана».
У 2006 році вийшла збірка оповідань «I poniosły konie», в якій автор додав до творів, написаних після 2000 року деякі більш ранні, захищені цензурою. У 2009 році світ побачив його останню книгу «W stepie, ostach i burzanie i inne opowiadania». Свій великий письменницький архів Одоєвський подарував факультету польської та класичної філології Університету Адама Міцкевича в Познані.
У 2013 році після смерті дружини письменник покинув Мюнхен і переїхав до Варшави. Варто зазначити, що він був одружений 2 рази. Першою його обраницею була Яніна Бистшицька, а другою — колишня співробітниця Барбара Левкович. 20 липня 2016 року Влодзімєж-Ян Одоєвський пішов із життя.
Особливості авторського стилю
Твори Одоєвського належать до традиції літератури великих екзистенціальних питань. Їх відрізняє одержимість часом, пам’ять, неминучість поразки й катастрофи. У романах письменника проявляється велика літературна майстерність, у них автор використовує прийоми внутрішнього монологу Фолкнера, формальні відкриття Джойса. Він писав метафоричною прозою, витриманою в строгому стилістичному тоні, звертався до архетипічних символів. Творчість письменника цінували за стилістичну вишуканість.