Станіслав Баранчак — талановитий поет, літературний критик, перекладач. За все своє життя він написав велику кількість неперевершених віршів, а також переклав безліч робіт лауреатів Нобелівської премії. Про життя і творчість цієї великої людини детальніше поговоримо на poznan1.one.
Дитячі та юнацькі роки
З’явився на світ майбутній письменник 13 листопада 1946 року в Познані. З раннього дитинства хлопчик проявляв любов до книг. У 6-річному віці він заявив батькам, що стане поетом. Отримавши шкільний атестат, Станіслав вступив до Університету Адама Міцкевича, де вивчав польську філологію. У закладі вищої освіти хлопець познайомився з Анною Брилькою, в яку сильно закохався. Коли батьки дізналися про їхні стосунки, поставили синові умову: спочатку диплом, а потім весілля. У результаті Баранчак за рік закінчив два курси навчання. У 1973 році він здобув докторський ступінь на основі дисертації, присвяченій роботам Мирона Бялошевського. Після чого почав вести викладацьку та письменницьку діяльність.
Дивовижна поезія Баранчака
У 1965 році Баранчак дебютував у журналі «Odra» з віршами «Przyczyny zgonu». У 1968 році було опубліковано його першу збірку віршів під назвою «Korekta twarzy». Баранчак був визнаний одним із провідних поетів так званого покоління «нової хвилі». У своїх віршах він створив нову поетику, для якої була характерна недовіра до мови пропаганди, використання конкретики. Поет писав вільні вірші, в яких було багато повторів і анжамбеманів. Натхнення він отримував від віршів Мирона Бялошевського. Згодом було видано такі збірки Баранчака: «Jednym tchem» (1970), «Ja wiem, że to niesłuszne» (1977), «tryptyk z betonu, zmęczenia i śniegu» (1980).
Паралельно з написанням віршів Станіслав займався опозиційною діяльністю. Він був одним із тих, хто підписав так звану угоду «Лист 59», протестуючи проти змін до конституції та вимагаючи дотримання громадянських свобод (слова, совісті, релігії, науки). Незабаром Баранчаком зацікавилася Служба безпеки Польщі. У 1977 році його звільнили з університету за діяльність у Комітеті захисту робітників (KOR). Окрім цього, за сфабрикованою справою про хабарництво, Станіслава засудили до року в’язниці умовно та наклали на нього заборону на публікації. Через 3 роки Баранчак повернувся до Університету Адама Міцкевича і знову почав викладати, але невдовзі йому запропонували роботу в США. Разом із дружиною та двома дітьми він емігрував.
Чарівний геній Америки
У 1981 році Баранчак очолив кафедру польської літератури в Гарвардському університеті. З першого дня роботи він зарекомендував себе з позитивного боку. Стриманий, скептично налаштований і дуже розумний професор швидко завоював прихильність студентів, які записувалися на кафедру польської літератури лише тільки для того, щоб потрапити до нього на заняття. Саме так вчинила Клер Кавана, яка згодом стала перекладачкою поезії Віслави Шимборської. Цікаво, що перший спільний переклад Кавани й Баранчака тому Шимборської «View with a Grain of Sand», опублікований після Нобелівської премії, розійшовся у США тиражем 120 000 примірників.
З 1983 року Баранчак працював у редакції журналу «Zeszyty literackie», в якому до 90-х років друкувалося багато його творів. У 1986-1990 роках Станіслав обіймав посаду редактора американського наукового щоквартального журналу «The Polish Review».
Ведучи викладацьку діяльність, займаючись перекладами й працюючи в редакції, Станіслав продовжив писати вірші. У 1990-ті роки було опубліковано наступні збірки його віршів — «Podróż zimowa» (1994), «Chirurgiczna precyzja» (1998), за які автор був відзначений літературною премією NIKE у 1999 році.
Баранчак вважається найвидатнішим перекладачем другої половини XX століття. Він був автором кількох томів відомих англійських поетів, включно з Томасом Кемпіоном, Джоном Кітсом, Томасом Гарді та іншими. Станіслав опублікував три антології англосаксонської поезії: релігійну, любовну, «несерйозну», а також американську антологію «Od Whitmana do Dylana» і є автором серії перекладів п’єс Шекспіра.
Серед численних робіт Баранчака окрему частину становлять переклади літератури чистої нісенітниці, тобто абсурдної. Саме Станіслав переклав польською мовою вірші таких класиків цього напряму, як Едвард Лір, Гілер Беллок. Свій перекладацький досвід Баранчак підсумував у книжці «Ocalone w tłumaczeniu». Важливо зазначити, що кожен переклад Станіслав супроводжував розгорнутими вступами, які часто мали характер самостійних есе. Завдяки цьому читач міг глибше зрозуміти суть.
За всю свою діяльність Станіслав Баранчак отримав чималу кількість нагород і премій, серед них: премія Костельських (1972), PEN клубу за переклади (1990). Восени 2006 року поета нагородили Командорським хрестом Ордену Відродження Польщі. Нарешті у 2009 році він отримав Вроцлавську поетичну премію «Silesius».
27 грудня 2014 року поет помер, залишивши після себе велику кількість унікальних робіт, які цінуються сучасниками.